Книга «Юнг і віддалений перегляд. Психіка і суперсприйняття» Девід Шейвер

Дистанційне бачення визначається як «сприйняття функції, що дає змогу отримувати інформацію, недоступну жодній з п'яти органів почуттів через віддаленість у часі або просторі, завдяки екстрасенсорним здібностям». Іншими словами, бачення вдалечінь — це використання інтуїції для опису цілей, недоступних для звичайних органів почуттів через те, що вони розташовані далеко в часі (майбутнє), простору (в іншій частині світу) або через блокування іншими об'єктами (якщо мета є, наприклад, усередині закритого сталевого сейфа). Тривалий час вважалося, що дистанційне бачення, як і інші форми екстрасенсорного сприйняття (телепатія), можливо, завдяки тому, що мозок працює як своєрідний «мисловий радіоприймач» приймача нейроелектронні хвилі. Однак російські та американські дослідники спростували цю теорію. Психоаналітик Карл Густав Юнг показує, що зрозуміти ЕСВ ми можемо тільки після того, як пояснимо нормальне сенсорне сприйняття. Спираючись на філософські праці Парменіда, Платона та Канта, Юнг показує, як несвідомі архітектури допускають як сенсорне, так і екстрасенсорне сприйняття. Синхронія як принцип позапричинного зв'язку між розумом і матерією, знаходить континуум свідомість-матерію, встановлює зв'язок не тільки між розумом і світобудовою, але й між наукою й чистотою. Синхронність — це зв'язок, який уможливлює віддалений перегляд.